Штучні водії серцевого ритму
(адаптовано за Едвард К. Чангом, 1997)
ШВСР функціонують у спосіб, дуже подібний до природніх водіїв ритму, ініціюючи електричні імпульси, що генеруються маленькими батареями. Ці електричні імпульси проходять від генератора через електрод (електроди) до серця. ШВСР продукують електричні імпульси (приблизно 70-72 /хв.), подібні до серцевих імпульсів, які генерує синусовий вузол людини.
ШВСР не лише забезпечують подовження людського життя, але й покращують його якість.
Є багато типів ШВСР, але найчастіше використовуються шлуночкові пейсмейкери в режимі “of demand” (“за вимогою”). ШВСР в режимі “ of demand” має чутливий пристрій, який відключає пейсмекер, якщо природній ритм серця стає швидшим за встановлений ритм стимулювання. Якщо ж власний ритм пацієнта стає повільнішим за встановлений ритм стимулювання, то ШВСР знову включається. Іншими словами ШВСР типу “ of demand” працює лише тоді, коли в цьому є потреба. Більш фізіологічним ШВСР є передсердно синхронізований ШВСР. В цьому типі пейсмекера пульсовий генератор стимулюється природніми зубцями Р передсердної деполяризації і наступна шлуночкова стимуляція виникає після оптимальної затримки, нагадуючи інтервал PR. Такий пейсмекер функціонує як електронна ніжка пучка Гіса. Найбільшою перевагою його є здатність забезпечувати максимальне покращення серцевого викиду при зміні передсердного ритму, для забезпечення різноманітних фізіологічних вимог. Передсердносинхронізований ШВСР не показаний при ФП, синусовій брадикардії, СА-блокадах, відказі синусового вузла. Вони показані молодим, активним пацієнтам. Проте у цих приладах доволі часто виникають розлади електроніки.
Ще більш досконалим є біфокальний АВ-послідовний ШВСР. Типовий ритм біфокального ШВСР проявляється двома пейсмекерними спайками. Один спайк (стимул) ініціює зубець Р, а інший – комплекс QRS, таким чином передсердя і шлуночки скорочуються послідовно. Біфокальний пейсмекер показаний в наступних ситуаціях:
синдром слабості синусового вузла;
значні передсердні брадиаритмії;
АВ-блокада (високоступенева, повна), при яких передсердний внесок є необхідний.
Біфокальний ШВСР не конкурує із спонтанними шлуночковими скороченнями.
ШВСР з фікованою частотою сьогодні викоритовуються рідко, тому що можуть спровокувати ФШ внаслідок феномену R-на-Т.
Сучасні мультипрограмовані ШВСР забезпечують індивідуальний режим стимулювання, який підбирається конкретному хворому в залежності від ступеня ХЗСН, загального стану тощо.
У програмованих ШВСР ритм стимулювання може бути підібраним від 30 до 120 уд./хв. (в деяких сучасних МШВСР – до 400 уд./хв.).
МШВСР корисний насамперед у хворих з синдромом слабості синусового вузла (синдром брадитахіаритмії – асистолії), бо вони обирають оптимальний ритм стимулювання для конкретних потреб пацієнта. Залежно від кардіологічного статусу пацієнта, ритм стимулювання можна збільшувати і зменшувати (це здійснюється без будь-яких інвазивних втручань – з допомогою мультипрограмного пристрою).
Джерелом енергії для МШВСР є літієві батареї, які працюють 10-12 років.
Недоліки МШВСР: висока вартість, порушення функціонування за рахунок збоїв у складній електронній системі, великий навчальний тягар для лікарів, техніків, всього обслуговуючого персоналу внаслідок скадної конструкції, такі пацієнти не можуть відпочивати на морських узбережжях або в маленьких містах, де годі очікувати такої вузькоспецифічної допомоги.
ШВСР на ядерній енергії не мають переваг над пейсмекерами з літієвими батареями.
Ускладнення штучного стмулювання серця
А. Порушення функціонування ШВСР:
Прискорення ритму стимулювання:
а) втікаючий пейсмекер є частим при використанні ШВСР з фіксованою частотою;
б) втікаючий пейсмекер може призвести до появи попередньо існуючої брадиаритмії;
в) втікання водія ритму може призвести до фібриляції шлуночків;
г) втікаючий пейсмекер є нештатною, невідкладною ситуацією, такий пристрій треба негайно відключити від серця (розріз в місці імплантованого ШВСР, швидке...
